header-image

Періодично на практиці виникають випадки, коли працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням, але за декілька днів до бажаної дати звільнення захворів і в останній день роботи перебуває на лікарняному. Постає питання - чи завадить дана обставина звільненню?

 Звернемося до трудового законодавства. Відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII  (далі ― КЗпП), не допускається звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

У ст. 38 КЗпП, яка регулює порядок звільнення з ініціативи працівника, передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника чи уповноважений ним орган письмово за два тижні, і відсутня заборона на звільнення працівника у період його перебування на лікарняному, аналогічна до тієї, що міститься у ст. 40 КЗпП. З огляду на це, працівник може бути звільнений за власним бажанням у період тимчасової непрацездатності. 

Саме таку ж думку висловило і Міністерство соціальної політики України у листі від 27.04.2012 р. №70/06/186-12: «чинним законодавством не заборонене звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)». Якщо працівник не бажає відкликати свою заяву про звільнення за власним бажанням в період хвороби, роботодавець може забезпечити вимогу працівника на звільнення, оскільки в даному випадку ініціатива розірвання трудового договору належить працівнику.

Підтверджує дану думку і Пленум Верховного Суду України у постанові від 6.11.92р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (пункт 17), у якій пояснюється, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.  Отже, у законодавстві немає заборони на звільнення у період хвороби за угодою сторін, за переведенням тощо ― тобто з будь-яких підстав звільнення, ініціатором якого є не роботодавець.

Ст.47,116 КЗпП на роботодавця покладено обов’язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в день звільнення. У випадку відсутності працівника на роботі в день звільнення розрахунок проводиться не пізніше наступного дня після пред’явлення ним такої вимоги. Про необхідність отримання трудової книжки роботодавець надсилає працівнику поштове повідомлення відповідно до пункту 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Пересилання трудової книжки поштою допускається тільки за письмовою згодою працівника.