header-image

 Право на відпочинок гарантовано Конституцією України (ст. 45) та реалізується відповідно до Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII  (глава V), Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (надалі – Закон «Про відпустки») та низки інших нормативно-правових актів.

 Відпустка - це встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році з оплатою або без оплати їх із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (ст..1 Закону України «Про відпустки»).

Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених законодавством (ст..24 Закону України «Про вілпустки»).

Законодавством України встановлено наступні види відпусток (ст.4 Закону «Про відпустки»):

1. Щорічні відпустки:

  1. основна відпустка (ст.6 Закону «Про відпустки»);
  2. додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону «Про відпустки»);
  3. додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 Закону «Про відпустки»);
  4. інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст.13-15 Закону «Про відпустки»);

3. Творча відпустка (ст.16 Закону «Про відпустки»);

3-1. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 Закону «Про відпустки»);

4. Соціальні відпустки:

  • відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст.17 Закону «Про відпустки»);
  • відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 Закону «Про відпустки»);
  • відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст.18-1 Закону «Про відпустки»);
  • додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ст.19 Закону «Про відпустки»);

5. Відпустки без збереження заробітної плати (ст.25, 26 Закону «Про відпустки»).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.